5 порад для батьків
1. Бути поруч : пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. Бути прикладом : більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися : це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. Задіювати : ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися : це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Підготовлено партнерами проекту Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї", Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету
ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ
Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров’я дітей на період до і після карантину.
Трохи про прогнози.
Діти тільки пару днів раділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з дорослими, вони чули багато різних версій (які нагнітають чи заперечують і ін.) Про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка “заражена” тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне “вилазити” в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних страхів, патологічною прив*язаністю до батьків, погіршення поведінки тощо.
Чим це пояснюється?
У віці від 5 до 10 років у дітей з’являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи – страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. За великим рахунком – це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається показником “нормального” розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим вони починають тоді, коли з ними не так обходяться: “годують” панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням стану або намагаються створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому “зміненому” стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Але важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.
Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві);
* Приймати (не заперечувати) страх дитини: “ти боїшся / тобі страшно”, “боятися – це нормально”, “страх допомагає бути обережним”;
* Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами;
* Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім’я;
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі);
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи. Вже є ілюстрована інформація для дітей, якою варто користуватися:
Можна також показати мультфільм про імунітет з циклу «Корисні підказки»
Якщо дитина перебуває поруч з дорослим, який дуже панікує, треба пояснити дитині, що є такий тип людей, які не можуть впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони обирають таку поведінку. А ви з дитиною будете «обирати життя»
Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею, якщо у вас є таке бажання. У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи. До того ж гра – це завжди і розвиток, і профілактика, і терапія, і адаптація. Деякі ігри наведені нижче.
Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я.
Бережіть здоров’я (фізичне і психічне) своє і своїх близьких!
Вплив сучасних мультфільмів на психіку дитини
Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні. У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки.
Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів. Справа в тім, що кількість мультфільмів для дітей, що містить в собі сцени насильства і жорстокості, зростає, а дитина, з властивою їй сприйнятливістю, переносить побачене у звичайне життя. Такі сцени насильства найчастіше можна побачити в зарубіжних мультиках, наприклад, «Покемон», «Том і Джері», «Сімпсони». Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви купуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині.
В 60-х роках ХХ століття були проведенні лабораторні дослідження. В ході досліджень було виявлено, що діти вчаться, спостерігаючи за іншими. Діти дивилися спеціально створені телевізійні передачі, в яких агресивно поводилися із пластиковою лялькою «Бобо». Коли у дітей з’явилась можливість погратися з лялькою, вони частіше поводилися з нею агресивно, ніж ті, що не дивилися телепередачі.
Пропоную декілька рекомендацій для того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди:
- Час, проведений дитиною біля екрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують:
· для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день;
· для дітей 5-6 років – 30 хвилин;
· у 7-8 років – 40 хвилин.
Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?».
Найкраще для дітей підійдуть наші, вітчизняні мультики. Ці анімовані казки, як правило, повчальні і добрі, герої в них красиво намальовані, на них приємно дивитися. Такі мультфільми, як «Про левеня і черепаху», «По дорозі з хмарами» прищеплюють дітям любов до навколишнього світу.
Із закордонних підійдуть такі як: «Бембі», « Король Лев», « Барбі» - вони про доброту, дружбу, взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому.
Відбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультика буде не те. Часто дорослі вмикають дитині мультфільм для того, щоб відволіктися її чимось, а самим зайнятися своїми справами. Краще щоб це не стало звичкою, для цього можна ввести сімейну традицію зі спільного перегляду захоплюючих мультфільмів, щоб малюк відчував себе єдиним цілим з батьками.
#НЕбийДИТИНУ
Золоті заповіді батькам
Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.
v Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
v Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе,не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
v Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.
v Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
v Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
v Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
v Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
v Намагайтеся впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
v Не ставтеся до дитини зневажливо.
v Будьте послідовними у своїх вимогах.
v Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
Як обрати професію майбутнього?
11 правил безпеки
в інтернеті, яких батьки мають навчити дітей
1. Проговорити основні правила.
Із зовсім малою дитиною чи старшим підлітком важливо спочатку обговорити базові правила. Почати можна з того, що нічого на 100% не є приватним у мережі.
2. Бути обережним з особистою інформацією
Спершу варто пояснити, що таке персональні дані. Напишіть докладний список і розтлумачте, чому важливо максимально зберігати їх у таємниці.
Нагадайте дитині, що вона повинна попереджати вас, коли оприлюднює щось із списку в інтернеті.
3. Використовувати паролі
Діти уже з раннього віку починають створювати свої акаунти у соцмережах та власні електронні скриньки.
Попри те, що сайти самі регулюють, наскільки безпечним є пароль, батьки також мають проконтролювати цей процес.
Можна попередньо розповісти, що пароль повинен містити різні символи й попередити, що його нікому не можна розповідати.
4. Обговорити, що можна поширювати у соцмережах
Діти особливо люблять проводити час у соціальних мережах, тож варто пояснити їм, що можна поширювати у своїх профілях, а що – ні.
5. Зробити спілкування у Whatsapp і Telegram безпечним
Підлітки часто спілкуються за допомогою Whatsapp, Viber і Telegram, не усвідомлюючи, що їхні чати не є 100% приватними.
Саме тому варто розповісти, що не можна писати там про свої банківські рахунки чи паролі.
6. Ділитися новими уміннями
Розповідайте дитині про те, як оновилася стрічка новин на Facebook чи які зміни відбулися у додаванні відео на Instagram.
Це допоможе дітям легше пристосуватися до нововведень й уникнути пов'язаних із ними проблем.
7. Пояснити небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi
Діти люблять безкоштовний Wi-Fi – а хто не любить? Поясніть їм, що ці мережі можуть робити доступними їхні дані.
8. Завантажте VPN (virtual private network)
VPN-підключення допоможе ефективно захистити користувачів.
9. Убезпечити від ігрових афер
Домовтеся про те, що діти скачуватимуть ігри під вашим наглядом або самі завантажуйте розваги для них. Щоразу переконуйтеся також, що ви використовуєте перевірені сайти й додатки.
10. Не розмовляти із незнайомцями у чатах
Діти охоче долучаються до чатів і груп, але важливо попередити їх стосовно небезпеки спілкування із незнайомими людьми.
11. Не вірити рекламі в електронній пошті
Не все те золото, що блищить. Варто пояснити дітям, що приголомшливі акційні пропозиції, які надходять в електронних листах – обман і спосіб заволодіти особистою інформацією користувача.
8 дієвих порад
батькам щодо встановлення обмежень чи заборон:
1. Говорити «Ні» якомога рідше
Справа в тому, що дитина, звикнувши до цього слова, не буде сприймати його належним чином. Крім того, величезна кількість заборон є шкідливою для повноцінного розвитку малюка. Тому намагайтеся передбачити й попередити ситуації, в яких у вас виникне потреба сказати дитині «ні». Залиште в полі зору малюка тільки те, що МОЖНА (для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, встановіть заглушки на розетки тощо).
Пам’ятайте: чим менше приводів ви знаходите, щоб сказати дитині «ні, не можна», тим серйознішим буде ставлення до тих заборон, які ви все ж таки запровадите.
2. Забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття чи емоції
Спеціалісти радять уникати фраз «Не гнівайся», «Не плач», «Не бійся», адже дитина має право висловлювати будь-які почуття. Головне — щоб вона робила це правильно. І ваше завдання — навчити її, як висловити гнів, роздратування та страх прийнятним способом.
Якщо уникнути заборони не вдалося, намагайтеся:
3. Замінити слова «ні» і «не можна» іншими фразами
Пам’ятайте, що частка «не» в мові не сприймається малюками. Тобто «не малюй на шпалерах» дитина чує як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалося вище, зловживання словами заборони загрожує їхнім знеціненням. Краще скажіть: «стоп», «зупинися», «а давай отак...», «будь обережний — це небезпечно», «виховані люди роблять ...», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» тощо...
4. Пояснювати причину
Якщо дитина не розуміє, чому щось не можна робити, ймовірність того, що вона захоче повторити цю дію знову, збільшується. Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи вибору. А якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу — вона безпечніша», в дитини з’являється можливість вибору. Але потрібно слідкувати за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Намагайтеся говорити з дитиною простою, доступною мовою.
Якщо ж малюк ще не може зрозуміти причин заборони, краще відволікти його, перемкнути увагу на щось цікаве, запропонувати улюблену іграшку тощо.
5. Вимовляти «Ні» впевнено і нейтрально
Залежно від інтонації, з якою вимовляється «Ні», змінюється і значення сказаної фрази. Так, якщо ваша відмова виражається на підвищених тонах, то це схоже на з’ясування стосунків, а не виховання. Те ж саме стосується «Ні» з посмішкою на обличчі. Дитина міркує так: «Мама злиться, значить, вона мене не любить (я — поганий); тато посміхається — отже, це просто гра». Тож, чим більш спокійно та впевнено ви скажете слова заборони, тим краще їх сприйме ваша дитина.
6. Пропонувати альтернативу
Коли ви показуєте дитині різні варіанти, в неї не виникає відчуття чергової відмови. Заборонивши щось дитині, потрібно обов’язково запропонувати їй іншу, альтернативну дію. Наприклад, «Я не дозволяю тобі грати з цими чашками, але ти можеш взяти з шафи набір кольорових пластикових склянок і гратися ними».
7. Бути послідовними
Будь-яка категорична заборона має залишатися такою завжди, в будь-якій ситуації. Інакше малюк просто не зрозуміє, чому вчора цю дію було заборонено, а сьогодні вона раптом стала доступною. Він може вирішити, що всі «ні» залежать від настрою батьків і насправді не несуть абсолютно ніякої небезпеки. Тож краще не практикувати дозвіл забороненого.
Як говорити з дітьми про коронавірус
